Оригинальный текст и украинский перевод размещены рядом для удобного чтения и сравнения.
«Поздно»
Елена Викулина
1.
С вечера поссорились супруги,
Говорили много резких слов.
Сгоряча не поняли друг друга,
Напрочь позабыли про любовь.
2.
Утром мужу на работу рано,
А на сердце — горечи печать.
За ночь глупость ссоры осознал он,
Подошел жену поцеловать.
3.
Не спала, но все же притворилась,
Отвернула в сторону лицо.
В глубине обида затаилась,
Как удав, свернувшийся кольцом.
4.
Дверь закрыл — ни слова на прощанье,
Со двора на окна посмотрел…
Если б они знали, если б знали,
Что ушел из дома насовсем.
5.
А жена привычными делами,
Как всегда, своими занялась:
Детское бельишко постирала,
Борщ сварила, в доме прибралась.
6.
Чистый пол, помытая посуда,
И с работы скоро муж придет. —
Я с ним разговаривать не буду,
Пусть прощенья просит, пусть поймет.
7.
Гордость в сердце вздыбилась высоко: —
Первою к нему не подойду!
По ролям разыгрывалась ссора
В воспаленном дьяволом мозгу.
8.
Шесть пробило, семь и пол — восьмого…
Неподвижна дверь, молчит порог.
И в тревоге что-то сердце ноет,
Где же задержаться так он мог?
9.
Вдруг какой-то крик и суматоха,
Чей-то голос, плачущий навзрыд,
И соседский мальчуган Алеха
Крикнул, запыхавшись: «В шахте взрыв!»
10.
Взрыв. Совсем коротенькое слово,
Сердце будто в клочья порвало.
Нет, она к такому не готова!
Может, жив он, может, повезло.
11.
И в слезах по улице бежала,
Вспоминая с болью прошлый день,
Как в обиде злилась и кричала,
Застилала разум злобы тень.
12.
Заведенной куклой повторяла:
— Мой родной, о только бы не ты.
Я б к твоим ногам сейчас упала,
Прошептав короткое «прости».
13.
Им бы знать вчера, что будет завтра,
По-другому все могло бы быть.
Смерть, как вор, приходит, так внезапно,
Не оставив шанса долюбить.
14.
Прогремит неумолимо грозно
Приговор. Его не изменить.
Исправлять ошибки слишком поздно,
С этой болью ей придется жить.
15.
Люди, будьте к ближним своим мягче,
Относитесь с нежностью, добром
И не обижайте, а иначе
Можно горько каяться потом…
2006 г
«Запізно»
Олена Вікуліна
1.
Посварилось звечора подружжя.
Від дошкульних слів холола кров.
Стали одне одному байдужі.
Вмить забули про свою любов.
2.
Чоловіку на роботу зранку –
Серце ж неймовірний біль стискав.
За ніч усвідомив дурість сварки
Й цьомкнути дружину зажадав.
3.
Вже вона не спала - притаїлась,
відвернувши вбік своє лице.
Вглибині ж образа умостилась,
Як удав, згорнувшийся кільцем.
4.
Він пішов - ні слова на прощання.
І ніхто не відчував біди...
Якби ж знали, знали все зарання,
Що пішов він з дому назавждИ!
5.
Жінка ж враз свої домашні справи
Вже, як зазвичай, розпочала –
Всю білизну для дітей попрала,
Борщ зварила, лад всьому дала.
6.
Вимита підлога, чистий посуд.
Скоро з праці прийде чоловік.
"Говорити з ним?.. Нехай попросить
Вибачень спочатку... Ба, як звик?.."
7.
Гордість в її серці вирувала:
"Першою до нього?.. Боже, збав!.."
За ролями сварку програвала
В мізках, де диявол побував...
8.
Шість пробило, сім, о пів на восьму...
Двері - нерухомі, стих поріг.
Серце нило у страхУ й тривозі:
Де ж він так затриматися міг?
9.
Раптом крик, гармидер, суматоха,
чийсь-то голос, плачучий навзрид...
І хлопчина з іменем Альоха
Крикнув: "В шахті - вибух! Все горить!"
10.
Вибух - зовсім коротЕньке слово.
В дії ж - жах смертельно- руйнівний...
Ні, вона до цього не готова!
Може ж, пощастило й він живий?
11.
У сльозах вже вулицею мчала,
згадуючи з болем сварки "жар",
Як на нього гнівалась, кричала,
ображала ні за що, на жаль...
12.
Зараз же повторювала фразу:
"Рідний мій, хоча б не ти це був !
Я б до ніг твоїх упала б зразу
й вибачилась, щоб ти все забув"...
13.
Їм би вчора знати все про завтра ,
ЕҐО би приборкали своє!
Смерть, як злодій, входить нагло, раптом
й шансу долюбити не дає.
14.
Вирок буде невблаганно грізним.
Жодних змін не можна вже внести .
Виправляти ж помилкИ - запізно...
Біль цей з нею буде - назавждИ.
15.
Люди, поважайте рідних ваших.
Ніжність і любов даруйте їм.
І не ображайте, бо інакше
можна гірко каятися в цім!
12.08.2026р. Переклад - Л.І.О.
