Оригинальный текст и украинский перевод размещены рядом для удобного чтения и сравнения.
«Не жалею, не зову, не плачу…»
Сергей Есенин
Не жалею, не зову, не плачу,
Всё пройдёт, как с белых яблонь дым.
Увяданья золотом охвачен,
Я не буду больше молодым.
Ты теперь не так уж будешь биться,
Сердце, тронутое холодком.
И страна берёзового ситца
Не заманит шляться босиком.
Дух бродяжий! Ты всё реже, реже
Расшевеливаешь пламень уст.
О, моя утраченная свежесть,
Буйство глаз и половодье чувств!
Я теперь скупее стал в желаньях.
Жизнь моя, иль ты приснилась мне,
Словно я весенней гулкой ранью
Проскакал на розовом коне.
Все мы, все мы в этом мире тленны,
Тихо льётся с клёнов листьев медь...
Будь же ты вовек благословенно,
Что пришло процвесть и умереть.
1924 г.
«Не жалкую ні за чим, не плачу…»
Сергій Єсенін
Не жалкую ні за чим, не плачу -
Пройде все, як з білих яблунь дим...
Я зів’янув надто рано й бачу,
Що не буду більше молодим.
Вже не б’ється серце, як годиться, -
Схолодніло враз, мов на біду.
Навіть в гай з березового ситцю
Я босоніж шлятись вже не йду.
Дух бродяжий знищив мою ніжність,
Вже й уста, колись палкі, - не ті...
О моя, давно забута свіжість,
З буйством очі й повінь почуттів!
Вже не ті бажання й забаганки.
Чи наснилось ти, життя, мені,
Ніби я гучним весняним ранком
На рожевім проскакав коні?
Все на світі - тлінне, все - буденне.
Тихо ллється з кленів листя мідь...
Будь же те повік благословенне,
Що дасть цвіт і в вічність відлетить.
25.01.2019. переклад — Л.І.О.
